Saint-Laurent і Le Ruquet

Архівний № 632
Злітно-посадкова смуга Saint-Laurent з висоти пташиного польоту — Фонд Yves Cordelle, орієнтир 632.

Аварійний аеродром Saint-Laurent: E1 і A21C

(аеродром, що отримав позначення E1, а згодом — A 21C)

Один Аварійна злітно-посадкова смуга, підготовлена ​​на плато між Ле-Рюке (Le Ruquet) і Сен-Лораном (St-Laurent), стала до ладу о 18:00 9 червня. Вже 10 червня з цього місця почалася евакуація поранених повітряним шляхом, а неподалік було розгорнуто польовий госпіталь, який замінив собою перший табір для військовополонених.

За будівництво відповідав 834-й аеродромно-будівельний батальйон. Його висадка відбувалася в чотири етапи 6 та 7 червня. Через присутність снайперів підрозділ не зміг розпочати роботу 6 червня, як планувалося. Розвідка, проведена 7 червня, показала, що ділянка, спочатку обрана на скелі біля В'єрвіля, все ще занадто замінована і перебуває під обстрілом численних снайперів. Тоді було вирішено вести будівництво на скелі між Сен-Лораном і Ле-Рюке. 8 та 9 червня техніка працювала оперативно, що дозволило першому санітарному літаку Douglas C-47 «Dakota» здійснити висадку 9 червня о 18:00. Цей літак був детально зафіксований на фотографіях.

Див. свідчення пана Конті та медсестри міс Тірні.

Див. свідчення пана Конті та медсестри міс Тірні (подробиці): перший санітарний літак DC-3 приземлився 9 червня о 18:00.Переглянути зображення у фототеці
(подробиці) Перший санітарний літак DC-3 висадився 9 червня о 18:00
(подробиці)Переглянути зображення у фототеці
(подробиці)Переглянути зображення у фототеці
Вид з повітря на злітно-посадкову смугу в Сен-Лорані (деталі)Переглянути зображення у фототеці
Вид з повітря на злітно-посадкову смугу в Сен-Лорані (подробиці)

У серпні 1944 року цей аеродром, разом із аеродромом у Кольвілі (A22C), використовувався для перевезення 1000 тонн пального на добу для армії Паттона (3-тя армія США), яка відчувала гостру нестачу пального під час стрімкого переслідування німців, що відступали до кордону Німеччини.

Спогади Мішеля Арделе (Michel Hardelay)
«...бажаючи завершити свої дослідження, я вийшов на дорогу Сен-Лоран.
Війська на цьому шляху були нечисленними й рухалися виключно на захід — принаймні протягом перших десяти днів. Натомість полонених, яких спочатку вели до місця, де нині розташований цвинтар у Кольвілі, переміщували великими групами. Згодом табір перенесли на великий луг між В’єрвілем і Сен-Лораном.
Прибувши в долину Сен-Лоран, я виявив польовий госпіталь, розгорнутий у наметах, який повноцінно працював.
На плато та біля краю урвища (між Сен-Лораном і Ле-Рюке) було споруджено злітно-посадкову смугу, яка почала діяти вже ввечері 7 червня.
(фактично об’єкт був готовий до експлуатації ввечері 9 червня; розвідувальні роботи проводилися 7 червня — причому спочатку планувалося розмістити об’єкт на скелі біля В’єрвіля, — а самі роботи розпочалися 8 червня)
Там стояли два літаки «Дуглас» із червоними хрестами; навколо них, здебільшого, перебував жіночий персонал, що відповідав за навігацію.
Санітарні машини курсували між госпіталем і берегом, що знаходився трохи менш ніж за тисячу метрів.
Потім я пішов невеликою дорогою, що виходила на шлях із Сен-Лорана до Форміньї, і потрапив на велику трав’янисту ділянку, де відпочивали або чекали на транспорт близько тисячі піхотинців. Кожен із них викопав собі індивідуальну яму — того вимагав військовий статут. Така яма слугувала укриттям на випадок бомбардування, а за потреби — і місцем для сну. Йдучи далі, солдати залишали в ній порожні консервні бляшанки та речі, які більше не хотіли носити із собою, а саму яму засипали вийнятою землею.
Я був першим цивільним, якого вони побачили. На прохання своїх товаришів один із них звернувся до мене чудовою французькою мовою:
«Як далеко ми тут від Парижа?»
Я сказав:
«270 кілометрів або 170 миль»,
Бо, здавалося, вони не усвідомлювали, що таке кілометр.
«Потім я повернулася додому, у В'єрвіль».

Схоже, що 184-й медичний пункт (авіаційний) базувався в Сен-Лорані.

(фрагмент) Винищувач P-38J-10 «Lightning» (Військово-повітряні сили армії США) на щойно облаштованому аеродромі поблизу Сен-Лоран-сюр-Мер, звідки відкривається вид на пляж Омаха.Переглянути зображення у фототеці
(подробиці)Винищувач ВПС армії США P-38J-10 «Лайтнінг» (бортовий номер 42-68071) на щойно облаштованому аеродромі поблизу пляжу Омаха, в районі Сен-Лоран; знімок зроблено через кілька днів після висадки — 14 червня 1944 року. У нижній частині кадру, за літаком «Лайтнінг», видно штучний порт.
(фрагмент) Розвантаження ємностей із плазмою крові для шпиталю, розташованого поруч із аеродромомПереглянути зображення у фототеці
(подробиці) Розвантаження ємностей із плазмою крові для шпиталю, розташованого поруч із аеродромом.
Документ із колекції: польовий аеродром у Сен-Лорані — об'єкти E1 та A21CПереглянути зображення у фототеці

Нижче — німецький реактивний літак Arado 234, що базувався в паризькому регіоні. У серпні 1944 року він провів аерофотозйомку всіх баз союзників у Нормандії. Літаючи на висоті 20 000 метрів, цей літак був невразливим і невидимим для неозброєного ока; виявити його можна було лише за допомогою радара. Ця модель стала першим реактивним літаком, застосованим проти військ союзників.
На фотографії Сен-Лорана чітко вказані об'єкти, позначені Абвером (розвідкою німецької армії), який, судячи з усього, був добре обізнаний про технічні засоби союзників.
.

(деталі) 8–9 червня в Сен-Лорані, поблизу західного краю злітно-посадкової смуги, було розгорнуто станцію наземного наведення авіації (GCI) Королівських ВПС (21-ша група оборони бази)Переглянути зображення у фототеці
(подробиці) Станція наведення винищувачів (GCI) Королівських ВПС протягом двох днів, 8 і 9 червня, розташовувалася в Сен-Лорані, неподалік від західного краю злітно-посадкової смуги (21-й сектор оборони бази, 85-та група). Це обладнання мали висадити на берег вранці 6 червня за допомогою п’яти десантних суден типу LCT (у момент часу H+150, навпроти сектору D3). Насправді ж висадку було затримано приблизно до 17:00, і під час неї було втрачено багато техніки та особового складу (12 загиблих, 50 поранених із приблизно 160 осіб). Два з трьох радарів було втрачено; на фотографії поруч видно три англійські тягачі, що згоріли на пляжі в Сен-Лорані. Див. вебсайт http://www.therafatomahabeach.com
Сектор «Дог Ред» (Dog Red), 7 червня, близько 14:00, під час відливу: праворуч від американської вантажівки GMC зі спеціальним обладнанням (можливо, для засобів зв’язку?) видно два тягачі Thornycroft, що належали Королівським ВПС (RAF).Переглянути зображення у фототеці · Найвища роздільність: 7774 × 5344 pixels
Сектор «Дог Ред» (Dog Red), 7 червня, близько 14:00, під час відливу. Праворуч від американської вантажівки GMC зі спеціальним обладнанням (можливо, для засобів зв'язку?) видно два тягачі Thornycroft, що належали Королівським ВПС (RAF) і згоріли, а також тягач Austin (також RAF) з генератором (обладнання для спеціальних радарів GCI, призначених для наведення нічних винищувачів «Москіто»). Унизу, на березі, видно десантний корабель LST; перед ним — тіло загиблого американського солдата. Лише радар типу T15 вдалося ввести в експлуатацію ввечері 9 червня, а 10 червня його перемістили до Сен-П'єр-дю-Мон. Червень
Інші матеріальні засоби довелося терміново замінити; на фото нижче видно десантний корабель (LST), що вивантажує британське спорядження невдовзі після 6 червня.
Інше спорядження довелося швидко замінити; на фото нижче показано десантний корабель (LST), що вивантажує британське майно невдовзі після 6 червня. Деталі — A CamioПереглянути зображення у фототеці · Найвища роздільність: 3516 × 4511 pixels
Подробиці — Британська вантажівка «Крослі» (Crosley) моделі «Матадор» (Matador), що перевозить обладнання для ВПС США (складну фотолабораторію)

Королівські військово-повітряні сили (RAF) на пляжі «Омаха» 6 червня

-

Оригінальне посилання на сайт: 632-aerodrome_SaintLaurent.html. Про фонд та його поглинання.

Швидкий доступ до фонду

Пошук документа

Пошук заголовків і текстів документів.

Всі результати →

Esc, щоб закрити · Повний пошук залишається доступним без JavaScript.

Документальний збірник
Збільшений документ